Природні явища, нежива природа

Два брати у воду дивляться,
а ніколи не зійдуться.(Береги)

Щось у небі синім - блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?(Блискавка)

Що без леза та без зуба
розтина міцного дуба?(Блискавка)

Грім гримить, на колісниці
В небі скаче… (Блискавиця)

Задощила раптом рясно неба бірюза,
Налякали все довкілля… (Блискавка й гроза)

Навпіл небо розтинає,
У цей час іде гроза.
Діток гуркотом лякає,
Жалить землю, як оса.(блискавка)

А Негода-Непогода
Мала сірники.
Як вона їх в руки взяла
Полетіли… (Блискавки)

Дощ, гроза, а небо темне
Вони прорізають.
І на мить світлом денним
Пітьму озаряють. (Блискавки)

Летить вогняна стріла,

Ніхто її не зловить. (Блискавка)

Ні вогню, ні спеку не маю,

А все спалюю. (Блискавка)

Розпечена стріла

Дуб звалила у села. (Блискавка)

Нерозлийвода із братом —
виступаємо удвох.
Я йому підсвічу сцену,
він співає: «ух» та «ох».(Блискавка і грім)

Жили братик і сестриця.
Люди бачили дівицю,
а про брата тільки чули.
Хто ж ці незнайомці були?(Грім і блискавка)

Не вода, не суша, - 
На човні не проплавеш
і ногами не підеш. (Болото)

У Негоди-Непогоди
Друг був Вітровій,
Як вони вдвох танцювали,
Починався… (Буревій)

А Негода-Непогода
Замітала хату.
Так махала помелом,
Що летіло все селом. (Буревій)

Росте вона вниз головою

Не влітку зростає, а взимку.

Але сонце її припече -

Заплаче вона і помре. (Бурулька)

Біла морква

Взимку зростає. (Бурулька)

Росте вона тільки вниз.
Любить крівлю і карниз.(Бурулька)

Росте вона додолу головою,
Росте вона холодною зимою.
А тільки сонечко засяє —
Вона заплаче й помирає.(Бурулька)

Не звір, а виє.(Буря)

Наказало сонце: стій,

Семиколірний міст крутий!

Хмаринка приховала світло сонця -

Звалився міст, і трісок немає. (Веселка)

Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала.(Веселка)

Дивувались довго ми —
Збудували міст громи. 
Та по ньому я і ти 
Не зуміємо пройти: 
Він далеко і високо, 
Досягне його лиш око.(Веселка) 

Кольори усі зібрала
І півколом в небі стала.(Веселка)

Піднялися ворота - 
Всьому світу красота.(Веселка, райдуга)

Яскраве коромисло через річку повисло. (Веселка)

Фарбоване коромисло

Над річкою повисло. (Веселка)

Різнокольорові ворота

На лузі побудував хтось.

Постарався майстер той,

Взяв він фарб для воріт

Не одну, не дві, не три -

Цілих сім, ти подивися.

Як ворота ці звати?

Можеш їх намалювати? (Веселка)

Дощ пройшов і міст з’явився,
Сім у нього кольорів.
Навіть зайчик задивився,
Диву-дивному зрадів!(веселка)

Хтось у лузі біля річки
погубив барвисті стрічки.
Дощик вгледів, підібрав,
небеса підперезав. (Веселка)

На хвилину в землю вріс

Різнобарвний диво-міст.

Диво-майстер змайстрував

Міст високий без поручнів. (Веселка)

Червоне коромисло через річку повисло.(Веселка)

Дівчина з коромислом
вийшла в дощик літній,
А на тім коромислі стрічечки
семицвітні. (Веселка)

Я пробуджую поля і заквітчую гаї.

 Прокидається земля, і співають солов’ї.

Всяк на світі мене зна: я — … (Весна)

У Негоди-Непогоди
Хата без дверей.
З тої хати, як подує,
Аж летить усе. (Вітер)

Хоч без крил, але літаю,
вербі коси розплітаю.
Погойдаю в лісі гілку,
заколишу в квітці бджілку.
Якщо добре розлютити,
можу шкоди наробити. (Вітер)

Сам не бачить і не чує,

Ходить, бродить, нишпорить, свище.

Хто назустріч попадеться -

Обіймає і б'ється. (Вітер) 

Гуляє в полі, та не кінь,

Літає на волі, та не птиця. (Вітер)

Крил не має, скрізь літає
та ще й куряву здіймає.(Вітер)

Невидимий дух скинув капелюх.(Вітер)

Без рук, без ніг, а вікна й двері відчиняє.(Вітер)

Без рук, без ніг, на гору побіг.(Вітер)

Рукавом махнув — дерево зігнув.(Вітер)

Рукавом махнув – дерева нагнув. (вітер)

Гуляє в полі, та не кінь,
Літа на волі, та не птиця. (вітер)

Без рук, без ніг

Під вікном стукає,

В хату проситься. (Вітер)

Біг по стежці луговий -

Кивали маки головою.

Біг по річці блакитний -

Річка зробилася рябий (Вітер)

Листя у танок припросить,
Віти справно погойдає.
Взимку дує – сніг розносить,
Шапки із голів зриває...(вітер)

Молоденький розбишака із хати солому зносить. (вітер)

Невидимий дух
Скинув з мене капелюх.(вітер)

Прийшов хтось,
Узяв щось,
Пішов би за ним –
Та не знаю за ким.(Вітер)

То стишено, то гінко 
Живу на світі я. 
«Чого давно немає?»— 
З чиїхось чую вуст. 
А я лежу й хитаю 
Ледь видно житній вус. 
То раптом прапорцями 
Грайливо шелесну, 
Хмарини табунцями 
На водопій жену. 
Усім дбайливим птицям 
Гніздечка колишу, 
Як малюку не спиться, 
Нашіптую «Шу-шу...» 
Кінчаю всі я справи
Як гасне промінець.
Моє імення справжнє
Вгалали?..   (Вітерець)

Він шепоче: «Шу-шу-шу…
Листя обірвать спішу.
З ним я у осіннім гаї
У таночку покружляю».(Вітер)

Прийшов до нас гість —
бубликів не їсть,
а у пічці без упину
за поліном їсть поліно. (Вогонь)

Що, ледь доторкнувшись,

Перетворює в дим дрова? (Вогонь)

Ось якийсь ненажера є:

Все на світі може з'їсти.

А коли води поп'є -

Обов'язково засне. (Вогонь)

Батько гарячий і красний,

Буває він небезпечний,

А син злетить птицею -

До отця не повернеться. (Вогонь, дим)

Скільки б не їв, ніколи ситий не буває.(Вогонь)

Бажаний гість, замість цукерок дрова їсть.(Вогонь)

Цей блакитнодовгий звір
Має дивну звичку:
З скелі, з кручі стрімголів
Падає у річку. (Водопад) 

Трох-торох, трох-торох,
з неба сиплеться горох:
не солодкий та смачний,
а холодний, льодяний. (Град)

Скачуть по доріжці

Білі горошки. (Град)

Дощ періщить наугад,
Барабанить в шибки… (Град)

Ой летіли з неба
Білі льодяники
Несолодкі, несмачні
Танули срібляники. (Град)

Розсипався горох

На сімдесят сім доріг;

Ніхто його не підбере:

Ні цар, ні цариця

Ні красна дівиця. (Град)

На дворі переполох:

З неба сиплеться горох.

З'їла шість горошин Іра -

У неї тепер ангіна. (Град)

Без рук, без ніг,

А вікно вибиває. (Град)

Я кажу братові:

- Ох, з неба сиплеться горох!

- От дивак, - сміється брат, -

Твій горох адже це... (Град)

Хмарка кульок наліпила,
Розкидає по землі...
Кригою старанно вкрила
Ці горошинки малі.(град)

З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.(Град)

Басовитий і серйозний,

У нього характер крут:

Заворчитон дуже грізно -

Усі негайно ж втечуть! (Грім)

Голосно стукає,

Дзвінко кричить,

А що говорить,

Нікому не зрозуміти

І мудрецям не впізнати. (Грім)

А Негода-Непогода,
Та була глухенька зроду.
Як їй хмари щось казали,
То в нас вуха закладало. (Грім)

Ревнув віл на сто гір, на тисячу городів.(Грім)

Без рук, без ніг, а стукає й гримить.(Грім)

Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить.(Грім)

Шило-покотило попід небесами ходило,
з полями говорило.(Грім)

Два брати рідні: одного всі бачать,
але не чують, другого всякий чує,
але не бачить.(Грім і блискавка)

Мене ніхто не бачить,

Але всякий чує,

А мою супутницю

Кожен може бачити,

Але ніхто не чує. (Грім і блискавка)

Спершу - блиск,

За блиском - тріск,

За тріском - плескіт. (Гроза)

Нашуміла, нагремела,

Всі промила і пішла.

І сади і городи

Усієї округи полила. (Гроза)

Загриміло, заблищало,
Заховалось сонечко.
А за мить все мокрим стало,
Вмилося віконечко.(гроза)

Видно край, а до нього не підійдеш.(Горизонт, обрій)

Звечора вмирає, вранці оживає.(День)

В цій порі на небі сонце,
Радо скаче промінець.
Видно все через віконце,
Бавить листя вітерець.(день)

Із-під гірки, з-під крутої
Прокрадається норою,
Та й до моря утіка
Через лози по ярках.(Джерело)

Хоч без ніг, а біжу прудко;
Не сплю ні вдень, ні вночі,
Хоч ніколи з ліжка не встаю.(Джерело)

Шумить він у полі і в саду,

А в дім не попаде.

І нікуди я не піду,

Поки він іде. (Дощ)

Хто всю ніч по даху б'є

Так постукує,

І бурмоче, і співає, заколисує? (Дощ)

Йшов долговяз,

В сиру землю вгруз. (Дощ)

Хто не плаче,

А сльози течуть? (Дощ)

Крупно, дрібно зачастив,

Всю землю напоїв. (Дощ)

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь,

Ховатися почнуть. (Дощ)

Напилось довкілля щедро від душі,
Напоїли землю проливні… (Дощі)

Хто найдовші нитки має, 
небо й землю вмить єднає.(Дощ)

У Негоди-Непогоди
Із дірками торби.
Як вона в них воду ллє,
То із неба що іде? (Дощ)

Коли нема — чекають,
коли прийду — тікають.(Дощ)

Веселка вигляне до нього, з сонцем,
Поверх великих та хмаркових площ,
Зігріваючи краплинки – крижаного,
Що серед люду називають – (Дощ)

Хмарки в небі знову плачуть,
Слізки крапають: крап-крап...
По калюжах радо скачуть
Дітлахи: чалап-чалап...(дощ)

Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.(Дощ)

Він у морі спочивав,
у хмаринці мандрував
і галявину з травою
вимив чистою водою. (Дощ)

Один ллє, другий п'є, третя росте.
(Дощ, земля, рослина)

І у місті, і у полі
нагулялася доволі.
Не давала снігу спати,
примусила танцювати. (Завірюха)

Сипле снігом в очі й вуха –
Це, звичайно… (Завірюха)

Біла баба між осель
Закрутила карусель.(Завірюха)

Шумить, гуде і все горою йде.(Завірюха)

Сіє, віє, посіває снігом звідусіль –
Землю білим покривалом вкрила… (Заметіль)

Хто тільки взимку росте? (Замет)

Нашуміла, нагриміла,
все зілляла і пішла. (Злива)

Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.(Зірки)

Стало біло навкруги –
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди,
В дружбі з дітьми я всіма.
Здогадались? Я - ....(Зима)

Сніг на полях
Лід на річках.
Метелиця гуляє.
Коли це буває?(зима)

Хто вночі у лісі, полі

 побілив усе довкола?

Хто смереку і ялину

 вбрав у сніжну кожушину? (Зима)

Мірошниця біла-біла,

беручка до свого діла,

сіє, віє, меле та по землі муку стеле.
Хто ця мірошниця?(Зима)

Сніг на полях, лід на річках,

хуга гуляє, коли це буває?( взимку )

Як коштовні намистинки
Прикрашають небо в ніч.
Різнобарвні горошинки
Не придбаєш, це не річ.(зорі)

Взимку у саду на вітах
заіскрились білі квіти.
Хто ж цей диво-садівник,
що зробив такий квітник? (Іній)

А Негода-Непогода
Тай любила кришталево-біле,
Як приходила зима,
Все вбирала в… (Іній)

В нас зимою білим цвітом
сад зацвів неначе літом.(Іній)

Бігли білі їжачки,
Погубились в них голки.
І тепер усі голки
Почіплялись на гілки.(Іній)

Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер налітає,
Оксамит цей опадає.(Іній)

І не сніг, не лід,

А сріблом дерева прибере. (Іній)

Вчора ще у річці
плескалась водичка.
Як з’явився сивий дід,
то зробив з водички … (лід).

Прозорий, як скло,
та не вставиш у вікно.(Лід)

Що тут сталося за нічку?
Де була раніше річка
Від санчаток видно слід,
Все скував довкола... (лід).

Коли холодно зимою –
Річка замерзає.
Її скельце під собою
До весни ховає.(лід)

Сонце пече, липа цвіте,

жито доспіває. Коли це буває? (Влітку)

Живе без тіла,

Мови не має,

А всім відповість. (Луна)

Чути чую,

А бачити не бачу.

Про все розповім,

Нічого не покажу. (Луна)

Прислухайся до шуму:
з весною він іде!
Щось тріщить, ламається,

Скрегоче і гуде! (Льодохід)

Подивилися ми у вікно -

Аж очам не віриться!

Все навколо білим-біло

І мете... (Метелиця)

  

Сонце приховає, з вітром завиває,

Небо синє закриє

І по землі стелиться

Зимова... (Метелиця)

Гуляє на волі,

У лісі, в чистому полі.

Крутить, виє, буркоче,

На весь світ бурчить.

По селах, містах літає,

Знати нікого не бажає. (Метелиця)

Таємничі, дивовижні вітражі –
Це в пустелі виникають… (Міражі)

Один пастух багато овець пасе.(Місяць і зорі)

Вдень блідніє, а вночі світить та не гріє.(Місяць)

Без рук, без ніг, тільки з рогами, 
а ходить попід небесами.(Місяць)

Золотий пішов, а срібний прий¬шов.(Сонце і місяць)

Всю ніч бродить навмання, 
Прокладає шлях до дня.(Місяць)

Ніч прийде і він засяє,
Аж до ранку не засне.
Казочок багато знає,
В небі зорянім живе.(місяць)

Кругом вода,
А з питвом біда.
Хто знає,
Де це буває? (На морі)

Хто узимку до діток
заповзе під кожушок,
пощипає ручки, щічки,

забереться в черевички? (Мороз)

Без рук, без олівця малює без кінця.(Мороз)

Без рук малює,

Без зубів кусає.

Не вогонь, а пече. (Мороз)

Без рук, без фарб, вікна розмальовує.(Мороз)

Сам не біжить, а стояти не дозволяє.(Мороз)

Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.(Мороз)

Ущипне за щічки,
Носик поцілує...
Під покровом нічки
Шибки розфарбує...(мороз)

Сам не біжить,
А стояти не дозволяє.(Мороз)

На шибках без олівця
Він малює без кінця.(Мороз)

Щоб осінь не промокла,

Не розкисла від води,

Перетворив він калюжі в скло,

Зробив сніговими сади. (Мороз)

Тягне шапку дід на вуха,
Баба одягла кожуха,
Тут у нас один прогноз.
Є на вулиці…(Мороз)

Щипає узимку він нас за щічки
І червоніє від нього ніс,
Й ховаються пальці у рукавички
Коли надворі, ходить він скрізь. (Мороз)

Без пилки, без сокири, а мости будує. (мороз)

Узимку хто,
Скажіть мені,
Малює квіти
На вікні? (Мороз)

Хто малюнок на вікні
Уночі зробив мені, (мороз)

Наче виключили світло,
Заховали в скриньку день,
Небо зорями розквітло,
Місяць заспівав пісень.(ніч)

Чорне сукно лізе в вікно.(Ніч)

Як сумує – гірко плаче,
Як замерзне – сипить сніг.
А радіє – промінь скаче,
Може бити як батіг.(небо)

Голі поля, мокне земля,

дощ поливає. Коли це буває? (Восени)

Ніжне світло уночі зовсім не зайве,
За Полярним колом – це… (Північне сяйво)

Куди ступиш - всюди маєш,
Хоч не бачиш, а вживаєш. (Повітря)

Дерева по коліна у воді стоять,
Сонячні промінчики виблискують, горять.
Зупинись і пильно подивись туди.
Що це за симфонія сонця і води? (Повінь)

Взимі ся біліє, на ярі зеленіє, в літі квітне, восени жовтіє (Поле)

Зимою біле, навесні чорне, літом зелене, восени стрижене.(Поле)

Що таке: чотири кольори мають,

раз у три місяці барви міняють? (Пори року)

Одна землю прикрашала,

друга сонцем зігрівала,

третя сипала дощами,

четверта віяла снігами.

Хто ж вони такі? (Пори року)

Любі всім: тобі й мені.
Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці
Діти сонця - …(Промінці)

Рівна рисочка від сонця
Землю зігріває.
Дітлахів через віконця
Радісно вітає.(промінь)

По соломі ходить, а не шелестить. (Промінь сонця)

Він і гріє, і пече

І, як зайчик, грається

Схочеш взять його — втече

І мерщій сховається. (Промінь сонця)

Тече, тече — не витече, біжить, 
біжить — не вибіжить.(Річка)

Наче скло прозоре,
В'ється синя стрічка
То біжить у море
Безупинна... (річка).

Зимою спить, а влітку шумить.(Річка)

Крутиться, вертиться,
берега держиться.(Річка)

Без ніг, а біжить,
Без рук, а рукава має.(річка)

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.(Річка)

День і ніч біжить,
Утоми не знає,
Півроку покрита буває.( річка)

Із-під гірки, з-під крутої
Прокрадається норою
Та й до моря утіка
Через лози по ярках.(Річка)

Крутиться, вертиться,
Берега держиться.( річка)

Тече, тече - не витече,
Біжитьь, біжить - не вибіжить.(Річка)

Зоряна зоряниця, молода дівиця,
Гуляти ходила, сльозу зронила.
Місяць бачив — не підняв,
Сонце встало — і підняло.(Роса)

В лузі вдосвіта Галинка
погубила намистинки.
Сонце встало — позбирало,
та Галинці не віддало. (Роса)

Вранці намисто заблищали,

Всю траву собою заткали.

А пішли шукати їх вдень,

Шукаємо, шукаємо - не знайдемо. (Роса)

Ввечері на землю злітає,

Вночі на землі перебуває,

А вранці знову відлітає. (Роса)

Крапельки водички зранку
На травичці, по землі...
Грають в барвах на світанку
Непосидливі малі.(роса)

Вночі спить на землі, а вранці втікає.(роса)

Ішла дівка до овець,
Загубила гребінець.
Місяць бачив - не підняв,
Сонце вкрало і  нікому не сказало.(Роса)

Зоря-зірниця, красна дівиця,
По небу гуляла, плакала - ридала,
Місяць побачив сльози - не підняв,
Сонце встало - позбирало.(Роса)

Зоря-зоряниця по церкві ходила,
Ключі загубила;
Місяць зійшов, ключі знайшов.(Роса)

Що плаче без голосу? (Роса)

Півник нічку проганяє,
Будить співом все живе,
День ліхтарика включає,
Хмарка знову десь пливе...(світанок)

Біла баба мовчки йшла,
величезний міх тягла,
розв’язався в баби міх —
полетів додолу … (сніг).

На дворі горою,

А в хаті водою. (Сніг)

Як Негода-Непогода
Сумувала в зимню пору,
На мороз кидала воду.
Що виходило із того? (Сніг)

Скатертина біла весь світ покрила.(Сніг)

В небі хмарка пролітала,
білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг.
Називають його... (Сніг).

Лежить, лежить та й побіжить.(Сніг)

Надворі горою, а в хаті водою.(Сніг)

Що це за птиця, що сонця боїться?(Сніг)

Біле, а не цукор,
М’яке, а не вата.
Без ніг, а іде.(Сніг)

Я падаю на ваші хати,
Я білий-білий, волохатий.(Сніг)

Скатертина біла
Світ увесь накрила.(Сніг)

Біле, як сорочка.
Пухнасте, як квочка.
Крил не має,
Скрізь літає.
Що то за птиця,
Що сонця боїться?(Сніг)

Я припадаю вам до ніг
І називаюсь просто...(Сніг)

В небі хмара пролітала,
Білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг,
Називають його...(Сніг)

І не борошно, а білий,
І не вата, а м'який,
І як дзеркало блискучий,
Покриває гори, кручі.
Застилає землю вкрай,
Щоб був кращий урожай.
Що це буде? Відгадай.(Сніг)

Вибиває день перину -
Диво-пух з небес летить.
На сосні і на ялині
Діамантами блищить.(сніг)

Крил не має, а гарно літає.(Сніжинка)

Ніжна зірка сніжно-біла 
На рукав мені злетіла, 
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води.(Сніжинка)

Взимку вкрили ми навкруг — 
Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече — 
Ми струмочком потечем.(Сніжинки)

Наче срібні зірочки?,
білосніжні квіточки?,
із зимової хмаринки
до землі летять … (сніжинки).

Що за зірочки різьблені

На пальто і на хустині?

Всі наскрізні, вирізні,

А візьмеш - вода в руці. (Сніжинка)

З неба зірки падають,

Ляжуть на поля.

Нехай сховається під ними

Чорна земля.

Багато-багато зірочок

Тонких, як скло;

Зірочки холодні,

А землі тепло! (Сніжинки)

Гріє, гріє, припікає
всіх у воду заганяє.(Сонце).

Вдень у небі гуляє,
а ввечері на землю сідає.(Сонце)

Блакитна хустина, червоний клубок
по хустині качається, людям усміхається.(Сонце / небо)

Всі його люблять, всі його чекають,
А кожен, хто подивиться, той одразу
скривиться. (Сонце)

Високо стоїть, одне око має,
всюди заглядає.(Сонце)

Хто однаково всіх любить?
Всіх однаково голубить?
Кожний скоса тільки гляне,
А обняти не дістане. (Сонце)

Що сходить без насіння? (Сонце)

За горами, за лісом золота діжа встає.(Сонце)

Усі його люблять,

 усі його чекають,

а хто подивиться —

кожен скривиться.

Вдень у небі гуляє,

а ввечері на землю сідає.(Сонце)

Хто однаково всіх любить,

Всіх однаково голубить?

Кожний скоса тільки гляне,

А обняти не дістане. (Сонце)

Може вмить пофарбувати
Білу спину в золотий.
Вміє воду зігрівати,
Має промінь чарівний.(сонце)

В спеку песику і киці
Гриць приніс води з криниці.
Ті прибігли: ну й біда!
З миски зникла вся вода!
Хто це воду випив? Хто це?
Здогадались, дітки: …(Сонце)

Гарне, добре, на всіх дивиться,

а людям на себе дивитися не дозволяє.(Сонце)

Голуба хустина,
Червоник клубочок
По хустині качається,
Людям посміхається.(Небо і сонце)

Гріє, гріє,  припікає,
Всіх у воду заганяє.(Сонце)

За горами, за лісами
золота діжа встає.(Сонце)

За лісом, за пралісом золотий вогонь горить. (Сонечко)

Звечора вмирає,
Вранці оживає.(Сонце)

Із вікна у вікно 
золоте веретено.(сонце)
 
Золоте сховалося,
А срібне показалося.(Сонце і місяць)

Золотий бубон на воді плаває.(Сонце і небо)

Золотиста нитка в'ється, 
Тільки в руки не дається.(Сонячний промінь)

Котилось котильце,
Котильце-барильце,
То вище і вище,
То нижче і нижче.
Закидало в віконце
Золоте волоконце.(Сонце)

Куди воно? Додому!
Відкіля? Із дому;
Чого? Само не знає, от так!(сонце)


На небі я тружуся
і знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся, - 
На мене ж - не можна!(Сонце)

Жовтий котиться клубок,
Та клубок цей без ниток.
Ані його розмотати,
Ні нового намотати.
Цілий день катається:
Спершу піднімається,
Згодом опускається.
Як це називається? (Сонце)

Вдень по небу гуляє,
а ввечері на землю сідає.(сонце)

Випливає з-за гори,
Загляда у всі двори,
Сіє, сіє позолоту,
Всіх скликає на роботу,
Осяває все навкруг
Чарівний червоний круг.
Доня дивиться в віконце:
- Тату, тату, сходить… (Сонце)

Високо ходить,
Землю водить,
Одне око має,
Всюди заглядає,
Дивиться в віконце.
Що це? ... (Сонце)
За лісом, за пралісом золота паляничка печеться. (Сонце)

Усі його люблять, усі його чекають, а хто подивиться -- кожен скривиться. (Сонце)

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. (Сонце)

Без дров, без огня, а світить  і гріє щодня. (Сонце)

Хто однаково всіх любить,

 Всіх однаково голубить?
 Кожний скоса тільки гляне, 
А обняти не дістане. (Сонце)

Сходжу ясно, всіх людей до себе скликаю. (Сонце)

Що горить без полум'я? (Сонце)

Що сходить без насіння? (Сонце)

Що то за очі: одне світить вдень, 
а друге вночі? (Сонце і місяць)

Стоїть корито, 
повне води налито.( ставок)

Не скляний він, не з металу,
А прислухайтесь - дзвенить,
Риє землю він розталу
І тихесенько бринить.( стумок)

Цей гарячий вітровій називають… (Суховій)

Сильний вітер в океані затопив багато шхун,
Якщо хвилі валунами, знають люди – це… (Тайфун)

Як сонечка нема —
Мене шукать дарма.
А сонечко сія —
Завжди з тобою я.
Стрибаєш ти чи йдеш —
Стрибаю, йду я теж.(Тінь)

Хто за тобою ходить,
а наздогна¬ти не може.(Тінь)

Іду — іде, стану — стоїть.(Тінь)

Неживе, а за людиною ходить.(Тінь)

Очима бачиш, а руками не візьмеш.(Тінь)

Ясне сонечко виходить —
слід у слід за мною ходить.
Я іду — вона іде,
сонце зникне — пропаде. (Тінь)

Щоб зернятко ожило,
треба сонце і... (тепло).

Йшов хлопчина через ліс,
молоко в цеберку ніс.
Хлюпнув трішки молока,
зникли поле, ліс, ріка. (Туман)

Сиві кабани
на все поле залягли.(Туман)

Сиві гуси все поле вслали.(Туман)

Не дід, а сивий, не спить,
а стелиться,
Вкриває землю й океан, а звуть
його... (туман).

Уночі понад водою
Білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє –
Білий дим кудись тікає.(Туман)

Біла димка все ховає -
Зупинився авто рух.
Дім, дерева – все зникає, 
І не видно навіть вух....(туман)

Молоко над річкою пливло -

Нічого не видно було.

Розчинилося молоко -

Стало видно далеко. (Туман)

Сивий дідусь біля воріт

Всім очі заволік. (Туман)

У білому оксамиті село

І паркани, і дерева.

А як вітер нападе,

Цей оксамит відпаде. (Туман)

Над річкою, над долиною

Повисла біла холстина. (Туман)

На світанку, як товстий жупан,
На землі лежить густий… (Туман)

Сірі кабани усе поле затягли.(Туман)

А Негода-Непогода
Любила оману.
Напускала білу млу,
Що звалась… (Туманом)

Поламав дахи й дерева вітер-хуліган –
Бешкетує, шкодить людям грізний… (Ураган)

Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі …(Хмари)

З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.(Хмари)

Біла тітка мандрувала,
воду під кожух сховала,
за сосну перечепилась,
і дощем на ліс пролилась. (Хмара)

Пухнаста вата

Пливе кудись.

Чим вата нижче,

Тим дощик ближче. (Хмара)

Летить орлиця

По синьому небу,

Крила розпластала,

Сонечко застелила. (Хмара)

Біла вата пливе кудись. (Хмара)

Без крил летять,

Без ніг біжать,

Без вітрил пливуть. (Хмари)

По синьому морю

Білі гуси пливуть. (Хмара)

Може форми різні мати:
Коник, качечка, баран...
Дощик з снігом дарувати,
Посміхатись гарно нам.(хмарка)

Як по небу, з півночі,

Пливла лебідь сіра,

Пливла лебідь сита,

Вниз кидала-сипала

На поля-озерушки

Білий сніг так пір'ячко. (Снігова хмара)

Сильніше сонця,

Слабкіше вітру,

Ніг немає, а йде,

Очей немає, а плаче. (Хмара)

Горя не знаю, а гірко плачу.(Хмара)

Без крил по небу літає,
ніхто її не б'є, а вона плаче.(Хмара)

Білі овечки по небу блукали,
впа¬ли додолу, в річку попали.(Хмари)

Біжать коні булан,

Всі вузди порвані,

Ні сісти, ні погладити,

Ні батогом вдарити. (Хмара)

Наді мною, над тобою

Пролетів мішок з водою,

Наскочив на далекий ліс,

Продірявився і зник (Хмара)

Без крил, а літає,

Ніхто її не б'є, а вона плаче. (Хмара)

З небес оравою

Біжать мішки діряві,

І буває - іноді

З мішків тече вода.

Сховаємося краще

Від дірявої... (Хмари)

Підходила - гуркотіла,

Стріли на полі металу.

Нам здавалося - йшла з бідою,

Виявилося - йшла з водою.

Підійшла і пролилася,

Вдосталь рілля напилася. (Хмара)

Летить орлиця по синьому небу,
крила розкрила, сонце закрила.(Хмара)

Горя не знаємо, а гірко плачемо.(Дощові хмари). 

Баба лежить,
Сльозами сльозить.(Хмара)

Біла кобила попід небесами ходила.
До нас прийшла - по руках пішла,
Оглянулась назад - і сліду не знать.(Хмара)

З небокраю, з-за діброви
Вийшли кралі чорноброві:
Принесли водиці жбан,
Полили зелений лан.(Дощові хмари)

Сильніше сонця,
Слабіше вітру,
Ніг немає, а йде,
Очей не має, а плаче. (Хмара)

Завірюха в гай прийшла
та сестрицю привела.
Сніг кружля, не стелиться.
Звуть сестру … (хурделиця).

А Негоду-Непогоду
Вітер здув із хмари в воду.
Пішли хвилі синім морем,
Називалося то… (Штормом)