Квіти, трав’янисті рослини

Навесні вона в теплі

Проростає з - під землі.

Має стан стрункий та вроду

І дарує насолоду. (Квітка)

Яскраві пелюстки

 І запах пречудовий.

Нам хочеться усім

Побачити їх знову. (Квітка)

Дихає, росте,

Гарно цвіте,

А ходити не може. (Квітка)

Вишні росами вмивались,

Чепурились, наряджались.

В білі вбралися сорочки -

Звеселилися садочки. (Цвіт)

У гаю, на лузі, в полі —
Скільки там квіток!
Ми нарвали їх доволі,
Потім посідали в полі,
Щоб сплести... (вінок).

Осіння квітка сукню вділа
Рожеву, синю, ніжно-білу.
Стоїть, неначе їжачок,

У неї сотні пелюсток.(Айстра)

За лісом, за пралісом 
Синьоокий вогонь горить. (Барвінок)

Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив -

Його не займає. (Барвінок)

Лист зелений не пропав,

А під снігом задрімав.

Щоб у синю сукенчину

Одягнуть весняну днину. (Барвінок)

Лист зелений не пропав,
А під снігом задрімав,
Щоб у синю сукенчину
Одягнуть весняну днину.(Барвінок)

У воді родяться, 
На воді красуються, 
У воду дивляться (Білі лілеї)

Він беззубий, а кусає,

Він безрукий, а хапає.

Ще й причепиться міцненько

До штанців і до сукенки. (Будяк)

 Стоїть, колихається,

 Головою величається,

 А торкнеш - кусається. (Будяк)

Мов із квітами візок,

Фіолетовий ... (бузок)

Синьоока чарівниця 
Часто в полі в нас вертиться. 
Де вінки вона спліта — 
Пшениці ростуть й жита. (Волошка)

Блакитні оченята
Із жита виглядають.
Хоч квіточки ці люблять,
Та з поля виганяють.(Волошки)

Як кошички сині квіти

Пишаються серед жита. (Волошки)

  

Сині зірочки пухнасті

Виглядають з жита,

Мов веселі оченята. (Волошки)

Як їх не любити?

  

Зачарує, як ворожка
Синім поглядом...  (волошка)

Блакитні оченята

Із жита виглядають.

Хоч квіточки ці люблять,

Та з поля виганяють. (Волошки)

На просторах поля золотого
Сині зірочки тремтять.
Мов шматочки неба голубого,
Виграють, виблискують, горять.(Волошки)

Синьоока ця заброда
В полі водить хороводи.
Де вона вінки спліта —
Пшениці рідкі й жита.(Волошка)

У матінки – квіточки
Лиш блакитні діточки.
З жита виглядають,
Літечко вітають.(Волошки)

І комасі, і дитинці
припаса вона гостинці:
і нектар, і кашу,
ще й корівці пашу. (Гречка)

Я дзвіночок,  а не дзвоню,
Замість звуків — запах роню (Дзвіночки)

Де галявина й пеньочок -
Задзвенить до нас... (дзвіночок) 

Хоч і схожий він на дзвоник,

Та тихесенько стоїть.

Скільки б я не колихала -

Він не дзеленчить. (Дзвіночки)

Ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм.

Маєм гарні сині очки,

 Називаємось ... (Дзвіночки)

На тонких бринять стеблинах

Між травинок і пеньочків,

Сині - сині, звуться дзвінко

Лісові квітки .. (Дзвіночки)

Квіточки маленькі —   
Суконьки синенькі.         
Радо сонечко вітають,     
Ніжним співом зустрічають. 
— Добрий день, комашки, 
І  жучки, й мурашки, 
З добрим ранком, коники, — 
Радо дзвонять...       (Дзвоники)

Звіддаля ще пахне він.

Білі квіти – це  … (жасмин)

Різний колір одежини

У прекрасної ... (жоржини)

В квітнику у мене виріс
Синьоокий, пишний ...(Ірис)

Виріс він під сонцем пекучим

Товстим, соковитим і колючим. (Кактус)

Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає — 
В косу радо заплітає. 
Сніг потане — я радію,
Розвиваюсь, зеленію: 
В нічку зоряну, весняну 
Соловейків колихаю. 

Одягаюсь білим цвітом, 
Наливаюсь теплим літом. 
Осінь холодом повіє — 
Я шаріюсь — червонію. 
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди, 
І дівчина мене знає — 
В косу пишну заплітає, 
Діти, певне, мене знають, 
Швидко загадку вгадають, 
Бо нема тої людини,
Щоб не відала... (Калини)

Стоїть півень над водою 
З червоною бородою. 
Хто йде — за борідку щипне (Калина)

У вінку зеленолистім, 
У червоному намисті 
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду (Калина)

Із зернятка у ріллі
виріс з чорної землі.
Росами вмивався,
сили набирався. (Колосок)

Із зеленої сорочки, 
Що зіткав весною гай, 
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх? Відгадай! (Конвалії)

Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій
Такі запашні і тендітні такі.
В широкому листі, немов у гіллі
Ховають від сонця голівки свої.(Конвалії)

Із перлин разочок,
Зелений листочок.
Аромат духмяний
Тішить ліс весняний. (Конвалія)

Намистиночки малі

Стебло тягнуть до землі. (Конвалія)

На тоненькій стеблині

Висять білі горошини. (Конвалія)

Біле плаття, тонка талія -
Травень – і цвіте..  (конвалія)

Листочки великі, зелені.

Стебло тендітне, тоненьке,

А квітка духмяна, біленька. (Конвалія)

Що за квітка,відгадай?

Листя велике,широке,

Стебло високе, тоненьке,

А квіточка тендітна,біленька. (Конвалія)

Дзвіночки в лісі ніжні - ніжні,

Немов сніжинки білосніжні.

В зеленім листі спочивають,

П'янкий весняний запах мають. (Конвалія)

Із перлин разочок,

Зелений листочок.

Аромат духмяний

Тішить ліс весняний(Конвалія)

Цвіте травневою порою,
її знайдеш в затінку лісовому,
На стебельці, як намистинки вряд,

Квіти духмяні висять. (Конвалія)

Поле вбралося в обнову:

Сукню одягло бузкову.

І над нею залюбки

Цілий день гудуть бджілки.

Пречудово в літню днину

Зацвітає ... (конюшина)

Не оса, а жало має,
Не вогонь, а обпікає,
Коли йдете в ліс гуляти,
Обминіть її, малята.(Кропива)

Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить (Кропива)

Зубів не має, а кусає. (Кропива)

Не гаряче, а пече - утечеш,

При дорозі не скубнеш -обминеш.

Дуже злючою бува ця трава,

Називається вона.... (Кропива)
 

Не оса, а жало має,

Не вогонь, а обпікає.

Коли йдете в ліс гуляти,

Обминіть її, малята. (Кропива)

Перший раз цвіла— 
Жовтою була,
Як дозріла—побіліла, 
Схопилася, полетіла 
Знову десь рости 
Й жовто зацвісти (Кульбаба)

Сонечко в травах зійшло, 
Усміхнулось, розцвіло, 
Потім стало біле-біле
І за вітром полетіло (Кульбаба)

Квітка сонячна, красива,
Стане згодом сива-сива,
Вітерець її подмуха - 
Стане миттю сивим пухом.(Кульбаба)

Серед квітів справжня баба -
В жовтій хусточці – ... (кульбаба)

Квітень жовту фарбу взяв,

Моріжок розмалював,

І з-під пензлика розквітли,

Наче сонце, диво-квіти. (Кульбаба)

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте - всміхнеться,

Для вітрів вбереться

В платтячко біленьке,

Пишне та легеньке. (Кульбаба)

                     

Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик - подивись!

А коли година гожа,

Я на сонце в небі схожа - усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом капелюх!

Набіжить вітрець, повіє,

Капелюшок мій розвіє, наче пух! (Кульбаба)

Дівчинка трима в руці
Хмарку-пух на стебельці.
Як подуєш ти на нього —
Не залишиться нічого. (Кульбаба)

На стеблі ідилія:

В білий вбралась ... (лілія)

Стоять красуні на воді, 
Вінки в них білі й золоті (Лілеї)

Одяглась у біле плаття,
Примостилась на лататті,
Задивилася у воду
На свою дівочу вроду.(Лілея)

Били мене, били, на шматки порвали, 
У воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею поїли,
Другу половину — на плечі наділи. (Льон)

На полі був я синенький, 
Край води був я біленький, 
Опинився в човнику швиденькім, 
Потім під ножиком гостреньким.(Льон)

В чистім полі він зростає:

На високих ніжках,

В зелених панчішках,

Квіточки блакитні,

Мов оченьки привітні. (Льон)

Стоїть тичка,
На тичці—капличка
А всередині повно людей (Мак)

Стоїть півень на току

У червонім ковпаку. (Мак)

 В житечку зеленім

 Факели вогненні

 Цілий день палають,

 З сонцем спать лягають. (Мак)

Повна діжка жита,

П'ятачком накрита. (Мак)

Червоніють там, де злаки,
Квіти поля, дикі...  (маки)

Що за диво-дивина

В житі квітка є одна?

Палає, мов ліхтарик,

Червоний кептарик. (Мак)

Запалали в чистім полі,          
Наче галстуки червоні.
То палає в полі так 
Польовий червоний... (Мак)

Стоїть тичка,
На тичці—капличка
А всередині повно людей (Мак)

Стебельце — шорстка драбинка,
У середині чорна вуглинка,
Пелюстки блискучі, як лак.
Це квітує... (мак).

Взимку голо тут було, 
Навесні вогнем цвіло. 
Навесні вогнем цвіло, 
Влітку виросло село! 
Аж сто хат, аж сто хат 
На кілочках стоять. 
Хати щастям багаті — 
По сто діток у хаті.
По сто діток скрізь було. 
Отаке зросло село! (Мак)

Стоїть паличка, на паличці булавочка,
В тій булавочці людей не перелічиш.(Маківка)

Навесні я сіяла насіннячко, 
Доглядало квіти тепле літечко. 
Восени на святі любій мамі 
Подарую я червоні... (Мальви)

Хоч червоні, та не сальви,

На стеблі розквітли ... (мальви)

Жовті, пухнасті

Кульки запашні.

Їх вкриє від морозу

В тонких гілочках... (мімоза)

Ні сучечок,ні листочок,

А на дереві росте. (Мох)

Дуже скромна і тендітна,
Серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти,
То умить впізнаєш...(М’яту)

Як листки її пом'яти –
Добре чути запах... (м’яти)

Посадила в квітнику 
Квітку ніжну та струнку. 
Жовті ніжні пелюстки, 
Зеленесенькі листки. 
В квітнику у мене зріс 
Гордий красень...

Це —(Нарцис)

Тонка ніжка, наче спис,

Жовта квітка – це … (нарцис)

Росте на наших луках

Квітонька дрібна,

Дала їй сині очі

Ненечка – весна

От пройде біля неї

З усміхом хто небудь,

Услід тихенько квітка

Промовить - і не забудь. (Незабудка)

Ту дівчину синьооку
Завжди стрінеш край потоку.
В неї ніжки вмиті в росах,
В неї небо сяє в косах.(Незабудка)

В променях купався,
силоньки набрався.
Хоч за віком не дідусь,
та козацький має вус. (Овес)

Висівають восени,
коли скошені лани.
В сніжну вкутають хустину,
виглядають теплу днину. (Озимина)

Нога в землю,

Голова на повітрі,

Тулуб у воді. (Очерет)

 Стоїть дід над водою,

Трясе бородою. (Очерет)

На болоті біля річки

Виросли пухнасті свічки.

Забіжу я наперед –

Це звичайний... (Очерет)

Перша квіточка весняна
тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький. (Підсніжник)

З - під снігу з'явився,

Прокинувся від сну.

Усіх запросив

Зустрічати весну. (Підсніжник)

Я першим зацвітаю серед гаю

 І білий, наче сніг, я колір маю. (Підсніжник)

Він маленький, він біленький
Має ніженьку тоненьку.
З ним легенько вітер грає
Все гойдає, колихає,
Сповіщає рідний край: —
Гей. Весна прийшла! Стрічай! (Підсніжник)

Я перший розцвітаю серед гаю
І білий, наче сніг, я колір маю.
Хто я? Відгадайте!
Ви мене не ображайте,
Не зривайте, не топчіть.
Хочу довго-довго жить.
То хто ж я? (Підсніжник)

Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли. (Підсніжник)

Перші квіти проростають

З цибулиночок малих,

Кожну весну зустрічають,

Розпізнайте, діти їх. (Підсніжник)

Я той сніг колю "голками",

Зелененькими листками.

Білу квітку вивільняю -

В ноги березню схиляю. (Підсніжник)

Наче м’ячики, бутони,

Пишні кульки – це … (піони)

Лікувальну силу маю,
Жовтим цвітом розцвітаю.
Називають ключ весни!
Як я звуся? Ти скажи! (Первоцвіт)

Все обвила ця рослина,

Як зелена павутина.

Краще очі ти розплющ,

Це звичайний в'ється… (плющ)

Я найперша зацвітаю 
Синім цвітом серед гаю, 
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку (Пролісок)

Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває. (Пролісок)

Ще в долині сніг біліє,

Юна ж квіточка синіє.

З проталини на горбочку

Визира блакитне очко.

Як розкрилася вона -

Значить, вже прийшла весна. (Пролісок)

З-під снігу свій листочок

До сонця простягну.

 І синій мій дзвіночок

 Вітатиме весну. (Пролісок)

 Іще сніг не зійшов із землі,

 А з - під нього рослини малі

 Визирають і сонце вітають.

 Синім цвітом вони розцвітають.

 Якщо рідну природу ти знаєш,

 То одразу ці квіти впізнаєш. (Пролісок)

За підсніжником у квітні

Голубим намистом квітну.

Не одну вже квітку маю -

Сім до неба піднімаю. (Пролісок)

Він беззубий, а кусає,

Він безрукий, а хапає,

Ще й причепиться міцненько

До штанців і до сукенки. (Реп'ях)

Червонію я сама, не знаю чого,
А своєю красотою зупиняю кожного,
В зеленій одежині ходжу,
Стріли в боку ношу, —
Відгадайте, хто я, прошу. (Рожа)

Росте біля криниці 
Всіх квіточок цариця. 
Як до тебе горнеться, 
То боляче колеться.
Й біля огорожі розцвітають... (Рожі)

Не збирають мед комашки

З білосніжної ... (ромашки)

Жовтенька голівонька, 
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька?  (Ромашка)

Росте ця лікувальна квітка, 
Опріч лісів, іще в полях. 
Аби її добути влітку,
Малі й дорослі знають шлях.
Шовково коси пломеніють,
Коли настоєм їх помиють.
А що, скажіть, за квітка, діти?  (Ромашка)

Наче сонце, серединка,
Пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
Що звуть квіточку ... (Ромашка)


Стоять в полі сестрички: 
Жовті очка, білі повічки  (Ромашки)

Стоять у лузі сестрички милі:

Золотенькі очі білі вії. (Ромашки)

З'явились в траві сестрички –

Жовті очі, білі повічки. (Ромашки)

У зеленім зіллі
Виросло дівчатко —
В неї вії білі
Й золоті очатка.(Ромашка)

Я на сонце дуже схожа —
Золотиста, ніжна, гожа.
Я щоранку розквітаю,
Промінцями всіх вітаю.
Відгадати всім не важко.
Що за квітка я? (Ромашка)

Я на інших геть не схожий;

Кучерявий та пригожий.

Постелю під голе віття

Фіолетове суцвіття . (Ряст)

Зеленіло в полі, просихало долі,

Їхало на возі, стало при дорозі.

Взимку їстиме корова.

Здогадались, що за слово? (Сіно)

На стеблинці волохатій
Шість пелюсток лілуватих.
Гарна квітка — навіть в сні
Усміхається мені.(Сон-трава)

У зеленім картузі 
На одній стоїть нозі. 
Коло вуха китиця 
Щирим злотом світиться. 
Звичка в нього є ота: 
Він головку поверта
В бік, де сонце котиться, 
Родичем доводиться (Соняшник)

Золотисте ситечко
Покотилось в літечко.
Загляда в віконечко,
Наче справжнє сонечко (Соняшник)

У погожу літню днину
він на варті біля тину,
круглолицій та пригожий,
і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

Як прийде до нас весна,

Зеленіє скрізь вона.

А як осінь надійде –

Зжовкне враз і пропаде. (Трава)

Що за квіточка пахуча:

І червона, і колюча? (Троянда)

Я квітка ніжна, як весна,
Я різні сукні маю.
Все літо пишна й запашна,
Я й осінь зустрічаю.
Буваю кольору зорі,
Лимона колір маю,
І снігу зимної пори,
І вишнею палаю.(Троянда)

На квітник погляньте, діти,
Там козак стоїть між квітів.
Весь червоний – гордий пан.
Не козак це, а ...(Тюльпан)

Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий, білий, полум'яний,
І наче яблуко, рум'яний.
В саду я квітну навесні.
Скажи, яке ім'я мені?(Тюльпан)

Із малої цибулини

Виріс весняної днини.

До нарциса привітався

Та на грядці запишався. (Тюльпан)

Носить атласний жупан

Лицар квітів -  пан … (тюльпан)

  

Фіолетові фіранки
У світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
Весну люблять зустрічати.(Фіалки)

Квітка я ніжна, низенька, дрібна.

Коли розцвітаю, приходить весна.

Мій цвіт фіолетовий,п'ять пелюсток.

І довго я квітну між інших квіток. (Фіалка)

Має гарні жовті вічка

Й фіолетову спідничку.

Запах ніжний і духмяний

Наповняє ліс весняний. (Фіалка)

Фіолетові фіранки

У світлиці та на ґанку.

Фіолетові малята

Весну люблять зустрічати. (Фіалка)

Маю я п'ять пелюсток

І напівкруглий зелений листок.

А середина у мене жовтенька,

Личко не кругле, а трохи довгеньке,

Квітка я ніжна, низенька, дрібна.

А як запахну - приходить весна. (Фіалка)

В біле плаття 
Убравшись, стояла.
А потім плаття зникло,
Згубилося, пропало.
Лиш ґудзики тримались
На ниточках все літо,
Щоб наче ті вуглинки
На сонці почорніти (Черемха)

Чудова квіточка така,
Чорними брівками морга. (Чорнобривці)

Жовтий, в смужечку сміливець,

Це не джміль, а ... (чорнобривець)

Червона кожушинка, 
Всередині вітамінка. — 
Хто хоче зірвати,
Той поколеться (Шипшина)

Стережуть колючки їй
Цвіт весняний запашний,
А осінньої години - 
Червонясті намистини.(Шипшина)

Не дідусь, а вуса має.
В полі силоньку черпає.
І чимало сотень літ
зерном тішить білий світ. (Ячмінь)

Квiти українського вiночка

Ой цвіте на Україні красне літо 
Ой збирають чорноброві в гаю квіти, 
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок, 
Щоб до танцю вбратись в оберіг –…( вінок) 

Щоб було здоров’я, була сила, 
Цвіт її не в’яне, бронзовіє. 
Серед квітів справжній характерник. 

У вінок вплітається…(безсмертник). 

Куди вітер занесе, 
Приживеться там й цвіте. 
Нескоримий дух у ній 
Зветься квітка … (деревій). 

Зеленшовком і зимою, й літом в’ється, 
Про життя та квітка знає і безсмертя. 
Синім цвітом оживить сумний затінок, 
У віночку бавиться … (барвінок). 

Щоб складалась материнська доля, 
Квітнуть навесні сади плодові. 
Щоби дітки були гарні і міцні, 
В цвіт рожевий вбрались. (яблуні). 

Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні, 
Щоб була краса дівоча, була врода. 
Незрівнянно гарна, як наша країна, 
Заплітають у віночок оберіг… (калину) 

Що би відданість була в любові 
Є чар-зілля у дівочому вінкові. 
Щоб душа і думка були чисті, 
Зацвітав жовтенький, духмяний … (любисток). 

Ой у полі синіють кокошки, 
Квіти ті неначе неба трошки. 
Від лихої бережуть ворожки, 
Вплетені на вірність у вінок …(волошки). 

А ще у віночку квітка є – довіра, 
Вона має сонце всередині. 
В неї чисті, білі пелюсточки - свашки, 
Про дівочу долю розповість … (ромашка). 

Всім квіткам вона княжна. 
Дивовижна, запашна. 
Хто не вірить і байдужий 
Вразить того шипом …(ружа, троянда). 

Батька хату осява, 
Струнка, байхова барва. 
Щоб надія не в’яла, 
Квітне роду берегиня …(мальва). 

А ця квітка як троянда виглядє 
Та не колить бо шипів не має, 
Щоб була любов, була гармонія, 
У дівочому віночку виграє …(півонія). 

На зелені вуса сів джміль, 
Тай заплів усе всуціль, 
То на розум, на гнучкий 
В’ється …(хміль). 

Наче крові каплі в полі, 
Тих хто воював за долю. 
Квітка та печалі знак, 
Символ смутку…(мак).