Дерева, кущі

Навесні прокинеться,

з сонечком обніметься.
Та зелені шати
нумо приміряти. (Дерево)

Зимою спить,

а влітку шумить. (Дерево)

Що повітря очищає,

вдень від спеки захищає

ще й від вітру в час негоди,

 є частинкою природи. (Дерево)

Чим більше кілець,

тим старший жилець. (Дерево)

Літом виростають,

а восени опадають. (Листочки)

Білосніжні китиці
серед листя світяться.
Їх духмяний запах, друзі,
розливавсь по всій окрузі. (Акація)

Стрімко вибігли на гору
Дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще кіски,
Звуть тих подружок…(берізки)

Стоять у полі сестрички:
Білі сукні,
Шапочки зелені. (Берези)

Чорно-біла одежина,
Зверху — листяна хустина.
Як весна – дарує сік, -
П’ємо радо цілий рік. (Береза)

Маю плаття зелененьке,
Гнучкі, ніжні віти,
Білу кору, стан тоненький...
Як я звуся, діти? (Берізка)

Кущ весняний, запашний 
зацвітає біля хати. 
Відламаю гілочку малу
 і візьму в кімнату,  
Хай він пахне мамі й тату(Бузок)

Проливала дрібні сльози

молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. (Верба)

Довгі, тонкі віти має,
Золото кору вкриває,
З гілок кошики плетуть,
В церкву раз на рік несуть.(Верба)

Зріст у неї, як в ліщини,
А плоди, немов в калини.
Взимку пташечок годує,
Ягідками їх частує. (Горобина)

Дерево росте крислате,
листям різьбленим багате.
Примостились під листочки
в тюбетеєчках синочки. (Дуб)

З жолудя він проростає,
В кроні сил чимало має.
Кабани плоди смакують,
Люди міць його цінують. (Дуб)

Чималеньким виростає,

Міць з роками набирає.

Може жити сотні літ,

Має величезний рід. (Дуб)

Батько синів тисячі має, 

кожному шапочку справляє.(Дуб, жолуді)

На дубочку я вродився,

На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.(Жолудь)

Як прийде весна в садочок —
до лиця білий віночок,
ну а восени цій кралі
приглянулися коралі. (Калина)

Весною зеленіла, влітку засмагала,

червоне намисто восени вдягала. (калина)

Не дівка, а червоне намисто носить. (Калина)

Що за диво? На гіллі
їжачки ростуть малі.
В них гостренькі колючки
та зелені кожушки. (Каштани)

Товстий стовбур, пишні віти,
Наче свічки, білі квіти.
А плоди, як їжачки,
Носять з голок піджачки.(Каштани)

Зелені їжачки
Почіплялись за гілки.
Хто зірветься з деревини,
Той колючу шубу скине.(Каштан)

Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.(Каштан)

Стовбур рівний, як колона,
А листочки, як корона.
Влітку листячко зелене,
А як осінь – стає жовте. (Клен)

Наче сонечко на вітах,
зацвіли пахучі квіти.
Втішилась сім’я бджолина, —
буде з медом вся родина. (Липа)

Рясно в липні зацвітає,
Дуже гарний запах має,
Цвітом від хвороб лікує,
Щедро медом нас частує. (Липа)

Що за дерево, чий цвіт

Пахне медом на весь світ? (Липа)

Не сосна я, і не ялинка.
Тільки осінь на поріг -
Скину з гілок всі голки
До єдиної, точно в строк. (Модрина)

Є у родички ялинки
Неколючие голки,
Але, на відміну, від ялинки,
Опадають ті голки. (Модрина)

Боягузка у гайочку
заховалась за дубочки.
Не лякав ніхто панянку,
та тремтить безперестанку. (Осика)

Що за дерево стоїть -
Вітру немає, а лист тремтить? (Осика)

Восени панянки
зняли одяганки,
а висока пані
ще у сарафані. (Сосна)

Сніг її не налякає,

І на спеку не зважає.

Зеленіє навіть взимку,

Має з голочок хустинку. (сосна)

Серед літа, мов пір’їнки,
Стиха падають сніжинки.
Під віконечком у Олі
Цвітом вкрилися … (Тополі)

Як дерево називається,

що влітку в білий пух одягається? (Тополя)

Кружляють в повітрі маленькі пушинки,
Легенькі та білі, неначе сніжинки;
Дивуються дуже дорослі і діти:
Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?(Тополиний пух)

Без рук, без ніг, без черева –

залізе на дерево. (Хміль) 

Ніби снігова куля білого,
По весні вона цвіла,
Ніжний запах виділяла,
А коли пора настала,
Разом зробилася вона 
Вся ягоди від черна. (Черемха)

Стережуть колючки їй
цвіт весняний запашний,
а осінньої години —
червонясті намистини. (Шипшина)

Червона кожушинка,
всередині вітамінка. (Шипшина)

Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?(Шипшина)

На зеленії листочки
одягли біли віночки.
Усміхаючись весні,
зацвітають … (яблуні).

На „Я” починається,

на „Я” кінчається,

в садку чи в лісочку росте,

смачні і корисні

плоди нам дає. (яблуня)

Мов зелений їжачок,
має безліч голочок.
Поспішає до оселі
в новорічні дні веселі. (Ялинка)

В неї гарні, пишні віти,
І колючок не злічити…
Не байдужа до прикрас,
На свята спішить до нас. (Ялинка)

Що ж це за дівчина:
Не швачка, не майстриня,
Нічого сама не шиє,
А в голках круглий рік. (Ялинка)

Зимою - як літом,

 літом - як зимою.  (Ялина, сосна) 

Восени не в’яне, а взимку не вмирає. (ялина)