Звірі

Люблю в воді купатися,

На сонечку валятися.

Маю я великий рот,

А звуть мене… (бегемот)

Має велетенський ротик,

Товстий, чималий животик

У водичці він лежить,

У ній навіть їсть і спить (бегемот)

Я веселенький звірок,
Плиг з ялинки на дубок. (Білка)

В лісі вогник рудуватий
Шишки лускає завзято. (Білка)

То руда, сіра,

А по назві біла. (Білка)

Багряна шубка
І розкішний хвостик.
Ліс їй дари приносить:
Осипають сосни шишки.
Час уже збирать горішки.
Клопотлива і метка,
А в дупло несе грибка.       (Білка)

Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає.
Хоч сама мала на зріст,
Та великий має хвіст,
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

Пухнастий клубочок
Виліз на дубочок,
Жолуді зриває
І в дупло ховає. (Білка)

Бігли діти повз ялинку 
І побачили хатинку, 
Лісова пустунка там 
Оселилась — і діткам 
Чемно лапку подавала, 
Ківш грибів подарувала, 
А тоді — себе назвала. (Білочка)

Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.(Білка)

Без сокир майстри працюють

Греблі, хати побудують.

Ті будинки з дров  та хмизу,

Дахи зверху,  входи знизу (Бобри)

Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати, 
А зимою — в лігві спати. 
Як зачує він весну — 
Прокидається від сну. (Ведмідь)

Ліс обійшов, поїв весь мед,
В барлогу ліг і спить…
А мед він любить, не секрет,
На те він і … (Ведмідь)

Взимку спить цей звір в барлозі
І прокинутись невзмозі. 
Смокче лапу уві сні. 
Хто це? Підкажіть мені. (Ведмідь)

Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни. (Ведмідь)

Навіть в спеку, відчайдуха,
Не скидає він кожуха.
Взимку ж холоду боїться.
Лізе до барлогу грітись.(Ведмідь)

Ходить диво по рівнині,
Дві гори несе на спині. (Верблюд)

Крізь пустелю навпростець

Йдуть-бредуть неквапом

Схожі, ніби близнюки,

Дві гори на лапах…(Верблюд)

Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть. (Верблюд)

Він «пустелі корабель»,

Хоч не бачив моря зроду.

По пустелі ніч і день

Він бреде, не п’ючи воду.

На горбах його міцних

Возять скарб, мандрують люди,

Їсть в пустелі колючки

Зветься «корабель» (верблюдом).

Що природа наготує

Все повільно розкуштує,

В горбики запас складає,

Як плюватись добре знає! (Верблюд)

По горах, по долинах
Ходить шуба і свитина. (Вівця)

Пасеться на лугу тварина:
Пухка і сіра, як хмарина. 
Вона нам вовною дає
Турботу і тепло своє. (Вівця) 

Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти. (Вовк)

Засвітились серед ночі
В темній хащі жовті очі. 
Наче лісу грізний дух –
Гострі ікла, сірий смух. 
Полювати йде хижак. 
На весь ліс наводить жах. (Вовк)

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами,
Весь, як є, —
Жорстока лють,
Очі в нього так і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно, ...  (Вовк)

Хто взимку холодну

Ходить злий, голодний? (Вовк)

На вівчарку він схожий:

Що ні зуб - то гострий ніж!

Він біжить, вискаливши пащу,

На вівцю готовий напасти. (Вовк)

Очі гарні. Пишні вії.
Має дуже довгу шию.
Добре це, бо зручно їсти
Із дерев зелене листя. (Жираф)

Тварина, що має довгу шию,

 живе в теплих країнах. (Жираф)

Вушка ріжками стирчать,

Довгі ніжки кудись мчать,

Ці тварини — вищі всіх —

В Африці всі знають їх! (Жирафи)

Довга шия, як драбина,

В чорних плямах жовта спина,

Листячко з дерев зриває,

В холодочку спочиває,

Височенна, ніби шафа,

В Африці живе… (жирафа)

Довговухий пострибайчик.
Відгадайте, хто це? (Зайчик)

Влітку – сірій,
Взимку – білий,
Полохливий,
Несміливий,
Попсує в городі
Грядку –
Утікає без оглядки.
А собачий гавкіт вчує,
Так душа –
Відразу в п’ятки. (Заєць)

В лісі тваринка живе полохлива, 
Добра, пухнаста, та дуже ляклива. 
Вушки вона притискає свої, 
Шурхіт усякий лякає її. (Заєць) 

Не ходжу я,  а скакаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня. (Заєць)

Довгі вуха,
Куций хвіст,
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі 
Побував  - 
Нам капусту 
Попсував. (Заєць)

Довгі ноги
Скік та скік…
Ми погнались – 
Він утік… (Заєць)

Я маленький, я вухатий,
Сірий, білий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги – 
Скрізь у мене вороги. (Заєць)

Він із казки, він із пісні, 
В нього зубки, мов залізні. 
Капустину він гризе. 
Зветься звір на букву Зе. (Заєць)

У савані проживає, 
Чорно-білі смужки має. 
І весела, і пригожа, 
На конячку нашу схожа. (Зебра) 

Родичами в нього поні,

Статні, гарні, добрі коні

Чорно-біла одежина,

В смужечку боки і спина. (Зебра)

Чорне — біле, чорне — біле —

 У очах аж зарябіло!

Посмугована конячка

Гордо по савані скаче.

Як драбинка в неї ребра.

Хто це, діти? Звісно, … (зебра)!

Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?...(Їжачок)

Вдень я сплю, а прийде ніч,
Отоді вже – інша річ!
Я виходжу полювати – 
Стережись, мишва хвостата!
Не злічу вже, скільки штук
За життя я з’їв гадюк.
Я колючий, мов будяк,
А зовуть мене … (Їжак)

Котиться клубочок
Зовсім без ниточок.
Замість ниточок – 
Триста колючок. (Їжак)

Хоч не шию я ніколи, та голок в мене доволі. (Їжак)

Ніс,як у свинки, та колючі шерстинки. (Їжак)

Мале й проворне; хрущів, мишей поїдає,

А на свою оборону безліч списів має. (Їжак)

Повзун повзе, сімсот голок везе. (Їжак)

Колючий клубочок прибіг у садочок. (Їжак)

Котиться клубочок,
 Зовсім без ниточок. 

 Замість ниточок — 

Триста голочок. (Їжак)

Лиш торкнись до колючок – 
Він згортається в клубок.
Не вгадаєте ніяк?
Підказати Вам?(Їжак)

Загорнулася в клубок
Ціла купка голочок.
Лис підбіг, голки понюхав.
Потім довго носа чухав.(Їжак)

В лісі є кравець чудовий, 
Шиє звірам він обнови. 
Для ведмедя — кожушки, 
Для лисички — чобітки, 
Для куничок — рукавички,
І для білочки спіднички, 
Зайцю — валянки на лапки
І для вовка теплу шапку, 
Ще й собі пошив піджак... 
Хто кравець такий? (Їжак)

В нас гуляє біля тину, 
Має носик-намистину, 
Сам він схож на будячок
Це колючий … (Їжачок) 

Він ікластий і сердитий,
Дуже любить землю рити.
Жолуді весь час шукає
Й малків смугастих має.(Кабан)

Скочила в мішок до мами,

 Як скінчила жваву гру,

Понесе в мішку додому

Мама доню-… (кенгуру).

Не орач, не коваль, не тесля,

А перший на селі працівник. (Кінь)

У хазяїна живу, 
Сіно їм, овес, траву. 
Працьовита я, грайлива, 
Довгий хвіст, пухнаста грива. (Кінь) 

І вдень, і вночі
У кожусі на печі. (Кіт)

Іде вояк
Стежиною.
Несе кілка
За спиною.
Іде він, грізний,
На війну,
Загубить душу
Не одну.
А бій закінчить –
Диво з див! –
Розводимо руками:
Навіщо ж він
Кілка носив,
Коли давив
Зубами? (Кіт)

Гострі кігті, тонкий слух, 
Хто на мишок має нюх? (Котик) 

Мордочка вусата,

Шубка смугаста,

Часто вмивається,

А з водою не знається. (Кішка)

В хаті я мишей ганяю, 
Вуса ще з дитинства маю, 
Миюсь лапкою щодня. 
Я пухнасте…  (Кошеня) 

Я пасуся на лужку
В хутряному кожушку. 
Гострі рожки бе-бе-бе, 
Налякаю я тебе.  (Коза)

Не дід, а з бородою,

Не корова, а доїться (Коза)

Звірята рогаті,
Та ще й бородаті,
Ходять пастись в лози. 
Хто? Вгадайте! (Кози)

Є роги, а не баран,

Хвіст свічкою, а не білка,

Не корова, а молоко дає. (Коза)

Я в ґадзівстві допомога
Маю вим’я і два роги. 
Цілий день траву жую, 
Молоко смачне даю.  (Корова) 

Іде в поле — як дощечка,

А з поля — як бочечка. (Корова) 

Голодна — мукає, сита — жує,

Всім дітям молока дає. (Корова) 

 І своє дитя не забула,

 І чужих пого­дувала. (Корова) 

Сама строката,

Їсть зелене,

Дає біле. (Корова)

Посеред двору

Стоїть копиця:

Спереду вила,

Ззаду мітла. (Корова)

Роги, вим’я, довгий хвіст, 
В кого чималенький зріст? (Корова) 

Наче зайчик їсть морквинку, 
Як ми звемо цю тваринку? (Кріль ) 

Хто це землю вигортає,
Мов купини навертає?
То підземний хід
Риє, риє… (Кріт)

Зробив дірку, вирив нору,

Сонце сяє, а він і не знає. (Кріт)

Хоч бачить він пагано, 
Але копа старанно. 
Під землею вирив хід
Сліпкуватий сірий... (Кріт)

Одяг багатий, сам сліпуватий,

Живе без віконця, не бачить сонця. (Кріт)

Маленький, горбатенький все поле перерив. (Кріт)

Величезний цей хижак
На людей наводить жах. 
Проживає в річці Ніл
Небезпечний … (Крокодил) 

В ріках Африки пірнав

Злий, зелений пароплав.

Хто б на зустріч не поплив,

Всіх ковтне. Хто це? (Крокодил)

Любить спеку він і воду.

Дуже схожий на колоду.

Зачаїться і лежить.

 Може носа відкусить

Тим, хто пильність загубив.

Бо на те він (крокодил).

Пазуристий він, гривастий,

 Як збирається напасти,

Гиркне — ох і лютий рев…

Відгадали? Так, це… (лев)

Цар усіх тварин земних,

 В казках він суддя для них,

 Клас ссавці, в їжі — хижак

Є такий знак-зодіак. (Лев)

Непроста у нього роль —

Між звірей він, як король:

Грива жовто-золота,

Має довгого хвоста.

Хоч і схожий він на кицю,

Кожен звір його боїться.

Хто сховався між дерев?

Це, звичайно, грізний…(лев).

Живе в лісі; хижий, дикий,

 Душить курей та індиків. (Лис)

Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід. (Лисиця)

Ходить свашка із мітлою, 

 Заміта до лісу слід,

Де недавньою порою 

Тут відбувсь її обід. (Лисиця)

В темнім лісі проживає, 
Довгий хвіст пухнастий має.
Їй на місці не сидиться,
Як зовуть її? (Лисиця)

В лісі у норі живе, 
Дуже хитрою сливе. 
Низька тварина ця на зріст, 
Хутро руденьке,пишний хвіст. 
Найкраща в лісі витівниця. 
Ну що, впізнали? Це … (Лисиця) 

Вночі руда дівчина
Залізла тихо в двір,
Курей перелічила
Та й понесла у бір. (Лисиця)

Як на гойдалках на вітках
Вони плигають у клітках. 
Граються, кривляються, 
Разом забавляються. 
А веселі ці малята-
Пустотливі … (Мавпенята) 

На дереві все грається, угору піднімається,

Кривляється, чіпляється, на хвостику гойдається,

А зветься це малятко — веселе… (мавпенятко).

Маленьке, сіреньке,
А хвостик як шило. (Миша)

Кулька-малявка
Шастає під лавку,
Крихти підбирає,
Од кота втікає. (Миша)

Невеличка та сіренька
В норці мешкаю тихенько. 
Уночі по хаті – нир, 
Я шукаю сало й сир. (Миша)

Довгі вуса має, а не кіт.
Бивні є , та на слона не схожий.
Є плавці у нього, та не кит.
Хто це, діти? Здогадались?..(Моржик)

Він незграбний і товстий, 
Завжди він чомусь сумний. 
А на лобі в нього ріг, 
Ця тварина … (Носоріг) 

Велетенське сіре тіло,

Всю травичку свіжу з’їло,

Розлякає геть усіх

Його грізний носик – ріг! (Носоріг)

Видно навіть на малюнку,

 Що цей звір у обладунках.

Гоноровий, товстошкірий,

Наче камінь темно-сірий.

Ріг великий замість носа

Гордо ця тварина носить,

Та не бачив зроду сніг

Африканський ….(носоріг).

Вушка, хвостик, мокрий ніс.. 
Хто нам кісточку приніс? (Песик)

В джунглях кожен звір боїться

Цю велику хижу кицю —

Чорна і швидка, як вітер.

Стережись її зустіти,

 Бо не знає про манери

Небезпечний звір — …(пантера)

Хто має п'ятачок,

Не затиснутий в кулачок?

На ногах його копитця.

Їсть і п'є він з коритця. (Порося)

Хто з вас цю тварину знає? 
Хто скоріше відгадає? 
Гладенький бочок, 
Рожевий п’ятачок, 
І хвостик – крючок! (Порося) 

Менше тигра, більше кішки,

Над вухами - кисті-ріжки.

Лагідний на вигляд, та йому не вір:

Бо страшний у гніві цей звір! (Рись)

Спереду - п'ятачок,

Ззаду - гачок,

Посередині - спинка,

На спинці - щетинка. (Свиня)

Хоч нічого не згубила –
Увесь час чогось шука,
Все довкола перерила.
Угадайте, хто така?(Свиня)

Рильце, ратиці, два вушка... 
Хто кабанчика подружка? (Свиня) 

Дуже товсті ноги маю,
Тихо їх переставляю.
Височезний я на зріст,
Біля рота маю хвіст!(Слон)

Здивувалась дітвора: 
„Це тварина чи гора? 
Як же їсть він, як він п’є?” 
А для цього хобот є! (Слон)

Це тварина темно-сіра,

Товстонога, товстошкіра.

Як локатори — два вуха,

Довгим носом спину чуха.

Гострі бивні — наче роги…

Гей, тікайте всі з дороги!

Не примара це, не сон,

А великий сірий…..(слон).

І ввечорі і зранку
Вартую я на ґанку. 
І кусаю, і гарчу-
В дім чужих не пропущу. (Собака) 

Він такий смугастий,

Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі,

Перед ним тремтять усі,

Як роззявить пащу: игрр!

Називають звіра … (Тигр)

Любі дітки, подивіться

На велику хижу кицю —

В плямах, смужечках строкатих

 Йде саваною гуляти.

Зуби, кігті — як ножі!

Звірі, хто-куди біжіть,

Зараз буде не до ігр,

 Бо полює лютий …(тигр).

Полюбляє він зерно,

Тож знаходить, де воно.

Є мішок завжди з собою.

Деж мішок?А  за щокою! (Хом'як)

З бородою родиться,

Так ніхто цьому не дивується. (Цап)

Довгі вуха, куций хвіст, 
До мисливства в нього хист: 
Все знаходить навмання
Це маленьке …(Цуценя)